Термін «Національний день» спочатку відноситься до національних свят і вперше був помічений в династії Західна Цзінь. У своїй статті «Про п’ять рангів князів» Лу Цзі, письменник часів династії Західна Цзінь, одного разу записав, що «Національний день є єдиною користю країни, і володар турбується про відсутність шкоди». У феодальну епоху Китаю найбільшим національним святом була інтронізація імператора та день народження. Тому в стародавньому Китаї інтронізацію і день народження імператора називали «національним днем». Сьогодні річниця утворення країни називається Національним днем.
2 грудня 1949 року четверта сесія Центрального комітету народного уряду прийняла пропозицію Національного комітету Народної політичної консультативної ради Китаю та прийняла «Резолюцію про Національний день Китайської Народної Республіки», постановивши, що 1 жовтня кожного року буде великим днем заснування Китайської Народної Республіки та Національним днем Китайської Народної Республіки.
У Національний день усі країни проведуть різні форми святкувань для зміцнення патріотичної свідомості своїх людей та посилення згуртованості країни. Країни також будуть вітати одна одну. Кожні п’ять-десять років Національного дня дехто розширюватиме масштаби святкування. Щоб відсвяткувати Національний день, уряди зазвичай влаштовують прийом з нагоди Національного дня, який організовує глава держави, уряд або міністр закордонних справ, і запрошує послів та інших важливих іноземних гостей, які знаходяться в країні. Однак деякі країни не проводять прийоми, наприклад США та Велика Британія.
